?

Log in

No account? Create an account

many annoying things


When you realised: all what you do it's not that you really want to do. So what next? Continue to learn? to study stupid teoratical lessons? 
Ain't it crazy?
Клубок невимовного жалю від неспроможності робити шось зовсім інше, інше - це бодай те шо з категорії не "треба, бо треба", а те "шо хочеш найбільше"... damn!..два місяці без танців, два місяці вичавили все живе, енергійне шо було, резерв опустів, та й з чого б тій енергії братись? від сидінь в універі, чи від спільних парт з groupmates в Olive room? ) Can't stand more..even Spain can't help :)
dear my friend, if only...Найгірше, шо навіть ви часом не можете розгледіти справжньої причини мого не дуже привітного настрою, постійної втоми, не дуже приємного виразу фізії....Хм, мта, Іра думає - надто переймаюсь танцями, "вибираю завжди танці, а не друзів"...як то егоїстично!! а коли все те пояснюю зі своєї точки зору, шо вона надто перегинає ситуацію, так ж ні!!, "то я не розумію шо треба хоч інколи нехтувати своїми забаганками задля друбжи"...егоїзм, нерозуміння, зациклення на собі - саме так для себе трактую я поведінку І. 
Oh my leg, my sore leg...і чого мене понесло на то типу "вечірка від фак-у"?? шо за shit? як могла надіятись шо вийде з того шось путнє? ...."починаєш сумніватись, значить - не дуже хочеш.Не дуже хочеш - якого банана тоді взагалі про то думати!!?" - і тоді було б все окай...а так........ну якого бена було мене кликати до себе в коло і більше трьох разів (!!) питати "а чого ж ти до нас не йдеш?, йдем, йдем!"...пфф....жалію-жалію не зробила тим охоронцям великого-превеликого скандалу: як взагалі так можна шоб в закладі (нехай навіть це хоч театр чи цирк), та й не було медикаментів? і знову ж таки: не треба було слухати "та шо ти, в них нічого нема, не підходь більше до них, вони і так злі"..слабка, бездарна я, еге ж? disgusting
та, правда, хто ж у такому випадку може бути винен, як не я сама шо піддалась на їх численні "прохання"...and so? знали б ви, як то опік нестерпно загоюється
"I'M PASSIONATE ABOUT..." вчили ми на бізнес-англійській..о та! а'йм пешеніт ебаут денсін', бікоуз.....блін, та шо тут думати про "бікоуз"! то для тіла треба, для звичайного функціонування і продуктивності..тіло аж ломиться від постійної розумової праці (і не тільки для тіла..неможу без цього!!,  і все тут! такі от пироги)......мозок, звивини, мудрість, знання, сіра речовина...а про тіло хто буде дбати, а про душу, про прагнення? не розумію як люди не  відчувають потреби у поєднанні постійного розумового навантаження із фізичним? звичайна потреба життєвих процесів..чи то я якась екстраординарна? -_0 ....Nasty, nervous, even cruel? Please, I'm not
When will be this turn point?

after break

мта-аа, то був таки дивацький день, шо не й збрехати.....
а почалось все із дати 8 березня, йопти!..хіба-що цей день день міг би вразити величезним ажіотажем навколо: дівки всі розфарбовані (наче в інші дні їм далеко хезати на свій зовнішній вигляд), накручені, на каблучках такі, при параді (ну реально ніби у всіх ДН в той день..:), букети в квіткових оптом згрібають (попит в ці дні розквітає. дай Боже шоб і доходи населення так же росли).......ойо-о..то шоби цього дня всього і одразу, аби по більше, таа? *our foolish mentality, isn't?*
показились люди
part_1                   так от...був такий собі початок дня, єдиного вихідного за всі тижні гроьобаного навчання-поучання (то просто без танців такий-во настрій виходить, ПАРШИВО БЕЗ ТАНЦІВ, вибухає часом, знаєте. "quick tempered, a little bit nasty", - сказали б англійці :) ну от, єдиний день відпочинку, так би мовити, єдина можливість спекти таки нарешті класичний яблучний пиріг по-новому, почастувати Оксану, Вітьо, бабцю (щоб зруйнували свій дурнуватий стереотип про мене шо "руки-з-дупи")...І де б тоді, пораючись на кухні 2год з тим тістом, я б могла подумати, шо, чекаючи на тролейбус, мені випаде нагода прочитати хорошу поезію одного дідуся....homeless, очевидно (хоч це не те щоб зневажливе слово, просто одяг таки був зашарпаний, вигляд навіть понівечений)..жаль його стало..одразу ніби не придивилась шо в руках таки тримав "Свободу слова":)....і тут він почав підсуватись, і шось бубоніти (о, ше одне за шо можна того дідуся пожаліти -  з голосом і дикцією в нього були сам проблемс, якось так ніби заїкався)..ледве зрозумліа шоб не відшити  наче якогось маньяка,....хее, а він хотів лишень аби я його вірші почитала...йой, так мило насправді *_* ...... і от, перше то був лист аркуша із надрукованим текстом.."моя пісссня, піііссссссня...менііі важливввве ваше враженнннннння", - сказав він, от так затинаючись..пісня була про кохання..(чорт! назву забула)...другий листок аркуша був вже написаний від руки, на диво досить акуратний й миловидний правопис. цей вже "гіркий" вірш був про сучасне життя українців, згадувалось там навіть про нашого Шевченка, деякі його вічні цитати на кшталт "думи мої, які ви будете тепер" чи щось в тому дусі (кажу ж, багато чого не запам"ятала, прикро)...здавалось, аж так само склалось обставинами: тролейбус все не їхав і не їхав, тож було достатньо часу аби прочитати 2 хороших вірша і перекинутись ше сяк-так кількома словами із незнайомою, але водночас надзвичайною цікавою особою..останні мої слова "не бійтесь! друкуйте свої творіння"............
ех, треба було пропустити цей тролейбус, аж пожаліла))..на прощання він мені руку поцілував, що теж досить дивно))
Анатолій Голодний, таке його псевдо
part_2       добралась нарешті на свою англійську..добре не тільки я і Оля прийшла...ну ше двоє. Денис таки не застидався, прийшов..молодець хлоп!)....ну і йдем ми з Василиною із ГФ по пр-ті Свободи, людей купа туди-сюди снує, показились таки, нє?!) і тут раптово звідки не візьмись хлопчик: "дівчата, це вам!", простягаючи кожній по оражневій троянді >__<  дивно, смішно, приємно...шо ше можна додати? і так, очевидно, зрозуміло)
пі.сі. а запашна троянда залишилась на кухні, най тішить око не лише мені ;)

ЛЬВОВЕ, прокидайся!!!!!!

http://dzyga.com/flugery/content/view/129/lang,ua/

Туво такий крутєзний Місько знов буде ворушити заспані тіла львів"ян ранкової неділі 1 травня=)
..Хоч і ця презентація його інді-партизанського  "....Афродіти" вже не новинка для мене (і взагалі певно для тих хто якось та й опинився 2о1о-го на кордоні Україна-Польща в рамках  одного файного-префайного фесту мистецтв), але для хорошої музики, думаю, можна і ше раз повторити - та бляха, навіть треба!!
На сайті ЗІКу якось прочитала, шо тут в нас, у прекрасному Львові, з МП буде "Прокидання...", а в Києві ж то переназвали "На добраніч із МП"..пхаха!!ото вже додумались!) жаль, не можу зараз вдруге знайти джерела тієї ж інфи для підтвердження вище написаного)) хм,і то етно-джазове щастя  у  затишному фестивалі-ресторації "Дивані" киянам обійдеться за 100 одиниць національної валюти... і тернопільчани теж зможуть насолодитись днем із "Флюгерами.." - віхуу! файне місто, скоро і до тебе навідаємось на днях!
"Очеретяний кіт або хаус - бездоганний кіт-мисливець, на полювання використовує різні прийоми" - цікаво, не знала шо є такий рід котячий шо хаусом називається))

із одного архіву.. декілька хороших знимочок





а туто така собі афішка: шо, де, з ким відгопати-наскакатись, -  змістовно і лаконічно розписано як на долоні)
Ну а хто вже проспить таке дійство, то організатори стверджують і свято переконують (ойо, як файно звучить це "святоооо")), що все дике і шалене шо там буде відбуватись можна буде глянути із трансляції, шкода лише шо он-лайн трансляція.. хіба почуватимешся більш жалюгідно....то є не файно, нєє)

нєєє..не так має бути

якось туго...
якось не те.....
мало розуміння.....
затерто.....
ніяк не можу загрітись від того сраного СКА навіть після 2-х чашок гарячого чаю (отак час наш вони нераціонально використовують, будуючи з нас малюночки-фігурочки...а часу до півфіналу ...ем, скоро вже,...бляха..7 травня, коли-во той от виступ)
люди починають шалено дратувати (про ентузіазм їхній вже й не згадую, вони його втратили разом із здоровим глуздом), ТУУУУУУПІІІІІІ!!! і якого банана вони приперлись на репетицію якшо нічого толком не роблять, не роблять того шо їм кажуть????!  
 і доказуй їм шось? - справа для дураків
гаркни раз - трохи допомагає 
спокійно пояснюй - намагаюсь, але все ж не шарять!!..
випендрюються сякі-такі малолєточкі - змовчую і в душі ржу як коняка
"перестріляла б усіх!" (с) І.Р. - то дівка правду казала, єдине хороше рішення позбавитись від всяких нехороших :)
і після такого побувай ше десь у людному місці - і точно стану людиноненависником, антигуманістом, ...хм, чи  психічкою??
і замість того шоб лягати нарешті і  з богом спати, я тут сижу і строчу рядки на клаві, в голові думки рояться, тримати в собі не буду, ви не шарите

про приємність)

 здавалося б: хіба так багацько треба шоб потішити людину, викликати в неї усмішку радості, хороші відчуття, -  лиш як привітати з ранком, побажати приємних снів, подякувати за допомогу, приділити увагу, привітавши з першим днем весни, та бодай сказати традиційне "привіт! як справи?" ..хем, часто  і цього буває достатньо, щоб світ наш білий-і-часом-не-дуже не здавався таким вже сірим, безбарвним, шоб дурацькі беззмістовні думки не мали місця ні в уяві, ні в реальності.....згадується повідомлення @Morishka "живи миттю, що зараз є" - дякую тобі за ці слова, такі відомі всім, і все ж........про існування яких ми часто забуваємо.
.....радує око поставлений на столі орігамний тюльпанчик - просто, та головне -  з душею (таке спромоглись змізкувати сьогодні наші одногрупники, шо ми, признаюсь, вже від них й не очікували...ну і в якійсь мірі "підтримка екологічності"..Наша Койнова тепер точно може пишатись не лише екологами чи географами, а й нами - представниками менш географічної спеціальності))
Подарунки отримувати завжди приємно, чи ті ж добрі слівця-привітання, ніде правди діти....читаю із "Stud-Times":  "і 23 лютого, і 8 березня - свята з неоднозначною репутацією. Так що святкувати їх можна, але немає підстав, щоб вважати ці дні споконвічною українською традицією"....ще цікаво було взнати з цієї ж статті (дивно певно, шо мені то було дивним, також ніби дівчина:) що "панянки не в захваті, коли дарують цукерки і квіти у якомусь стандартному вигляді - виглядає, як подяка лікарю чи вчителю." - ХДДДД, сміялась довго....ну шо ж, на крєатівщину не кожен здатний)))
і до слова, -  шануймо  пам"ять про нашого земляка Тараса Григоровича (що і справді було б найдоречнішим у ці перші березневі дні),  чий незламний дух надихає зараз багатьох справжніх патріотів, що НЕ СЛОВОМ, а ділом відчайдушно вірять в нас, в свою націю (то чи не варто бути й нам радикальнішими??)

про фіаско невеличкі

 Якось рилась в компі, шукала папку з питання для чергового семінару, і виявила для себе шо всі текстові файли шо були до того просто іспарілісь ...і тут я згадала шо причетні не сили неземні чи якась абракадабра, а має тут місце суто практичне пояснення: на днях люба сестричка зі своїм хлопакою переставляли відомий всім Віндовс (от, бля, і якого чорта їм треба було то робити в той день!!, нефартовий певно день)..от так і повидалялись мої хороші-прехороші файли ...єх! то ж не просто такі собі історійки брєдові, то виплеск моїх емоцій за минуле літо,  шо знайшли своє відображення в цих трьох листках опису-розповіді, що у найближчі роки мало б перерости у величезний роман (принаймні такі собі наполеонівські плани, але ж реальні, блядь)..вже й навіть на зразок Люко Дашвар теж придумала собі авторське псевдо (вийшло якось так на японський лад....гггг, але не скажу яке =Р )...і назва вимальовувалась "Пафос на дроті", так і хотілось рубанути!!........... 

і шо, питається??нє слажилась нє сбилось??!!!! - ото  точно брєд .......але те шоб ше  раз повторити це і намірів не виникає (хоч затято переконують мене ніби емоції можна повторити згадати,..та хуй там!!) не буває такого, не можна ше раз емоційно в письмовому вигляді згадати те шо було, те шо вирувало в башці  за весь той період і веселого, і моментами нудного до нестями,  і захоплюючого літа.....  
 

будем думати шось інше...на танці переключимось?, хз (а хто ж знає), але вже точно не повернусь до старизни, до затертих пічальних спогадів,.. а то йобнусь!! (було б над чим поплакать-поревіть, над власною тупістю хіба)...екшину бракне, йопти!!, не проти з елементами фантастики >_<
[нагнітає обстановку й та рука, зараза,.... щораз на репетиціях, чи в тих же банальних  маршрутках дає про себе знати...суко, два місяці вже як]
 
______ Самсін' нью, самсін' гуд  вже було тиждень тому,..... і загуло, принаймні до березня, до наступних виснажливих днів тренувань  для проекту......, і вивезуть нас, придурків, 500-600 штук талановитих-і-не-дуже, проте молодих, до Києва (ну хоч на шару, місто побачим), та й батланем собі з Дніпропетровськом (чи то Донецьком), відірвемось під Джексона і його вічну  "Who's bad & They don't care..." (аайй!постановочка хороша, це "чік-чік, чух-чух" преееееее), мама-тато-тьоті-дяді по ТВ побачуть, потішуться за донечку-внученьку, та й зрозуміють шо не даремно пропадала цілих 7 днів на репетиціях...во!!буде шо дітям на майбутнє розказати :)) 

 

.....а ше буквально день-два  перед  тим дізналась про передкастинговий етап для "танцюють всі-4" (ну то той етап, шо по СТБ не показують, то так, початкове, де тобі аж через місяць-два звонять і кажуть чи валиш далі в Київ  безпосередньо на сам кастинг, ну  чи не звонять, тіпа ти лузєр, нєфіг позорити своє місто)..але все ж дойшли висновку з кількома шарючими дівками шо беруть таки або чисто придурків (ну так, шоу  ж має хтось їм мутити), або реально крутих танцюристів....от тепер звивини мозкові напружую: в яку ж мені категорію????.....хм...емм......треба було покосити шось крейзануте під той  "Покер фейс" Гаги ...бляя................але все ж, хотілось відчути напруження, емоції, а дочекалась швидше втоми від чекання своєї черги....та й переживань було нуль!!! вашее, лєгонько всьо так, не страшно, не лячно, навіть перед мікрофоном і прожекторами світла прямо в обличчя...все так просто, класноооо!!!!!...ходиш собі, з людьми знайомишся, триндиш, музичку слухаєш, розминаєшся, ходиш-бродиш, втикаєш на інших,  хаваєш куплене наперед печенько, потім нарікаєш шо даремно їв то, зараз от покличуть, а шлунок-то перевантажений!!....хее)))...і так цілий день проходить......________________________________
 


  _______________і знов бракує тих шалених репетицій, втоми від 7-годинних танців, і водночас дикої радості від того шо ти робиш, від тої діяльності, яка б, здавалось, ніколи не набридла, так сказати "до чого здатний, до чого душенька лежить" - якби хореографія була більше ніж хобі, а таке собі щоденне захоплення, частина життя , то я б не проти в принципі такої професії, не проти шоб таким чином мучили)) то ж в квітні "в талантє" всі дружно  як "ВЛУПІМ"!!! (с) Юджин (такий собі крутезний чувак, і реально з кінським терпінням, шоб нас, придурків, навчити синхронно танцювати))))

ЕВРІ БААААДІІ-ііііі, ЄЄ, ЄЄЄЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ =)

  походу все)

ай нід мооо'...

 Ше одна зимова неділя не пророкувала чогось особливого........Парк, зустріч із друзями, озерце-болотце, змерзлі пальці Христі, червонячий ніс Іри, ледь не загублені Мар"єнині окуляри, ше одна невимушена футосесія, насичене холодом повітря, - ухх, такий собі зарядик для грядущого екзамену, найбільш ненависних "Фінансів та економіки підприємства"..бєєєєєє-феееееее.....Оо фак, ше трохи треба поботанитись
треба
мушу
фєє

"небо пахне снігом"

 Для різних людей зима має різні асоціації: для когось це пора здійснення новорічних захцянок, для когось можливість втекти від міста десь далеко у гори, комусь же вона навіює холодні довгі вечори. Та як там не є, для мене назавжди залишаться найкращими спогадами саме зимові, в контексті екстремально-веселого відпочинку в атмосфері людей, від яких ніколи не стомлюєшся і спілкування з якими доводить ледь не до стану екстезі))  

І  причинами такого надзвичайного настрою стали такі основні події:  

- участь в акції "Миколай про тебе не забуде", і, повірте, це реально колосальне задоволення розносити подарунки потребуючим дітям, бачити їх усмішки, великі-превеликі очиська, що загоряються цікавістю при приході таких-от славних Помічників Миколаїв, якими були у ці святкові дні ми >__< 
Цього року акції виповнилась 10-та річниця (от млинець!, а я лише зараз вперше дізналась про неї, - такими були мої здивування, коли одногрупниці розказали про набір волонтерів)....Саме перебування на Фабриці під час пакування, знайомство з такими ж ініціативними персонами:) , перебування на параді і на завершальній зустрічі (про це взагалі можна окрему розповідь створити, що й не менш цікава) - все-все мало значний внесок у наші такі молоді, довірливі натури)).  А що головне - все це від душі, свідомо, без жодних ефектів куражу чи позерства.
Бажаю всім також відчути цю потрібність (= 
неймовірний хлопчик, навіть позував мені))

- далі на черзі була поїздка в Добротвір (добирання туди варте більше ніж тисячу слів, настільки ми намучились морально шо навіть словами не описати, - було таке)) цього разу  в моєму житті електричка вже двічі тікала прямісінько з-під носа, з шумом закриваючи ненависні двері). 
Отже, про сам Добротвір.. Таке собі миле містечко з тепловою електростанцією. Нічого особливого, подумаєте ви? Ее, було  б і так, якби ж не знаття про те, що на місцеве озеро злітаються лебеді!!справжні такі, білі могутні птахи...Шкода хіба шо саме того морозного вітряного дня нам п"ятьом не вдалось їх побачити бодай здалеку, часом хіба одна-дві чайки пролітало, і того...
Вразило просто на повал (!! і без перебільшення!, уявляю як там шикарно влітку для фотосесії...хі-хіі) наявність навколо озерця напівзатонулих човнів, і то через кожні 7-10 метрів (фантазія вимальовує вже таку картинку?))..Нє, ну обов"язково треба буде з"їздити туди ше й весною - приєднуйтесь ;)

                  


- наступним моментом, що варто згадати, було святкування Нового Року, яке в когось воно обмежується в рамках "напитись  в дупу шоб і рідна мати не впізнала", "прокинутись наступного   
 дня десь в центрі під ялиночкою", "потусити цілу ніч в клюбі" або ж перекантуватись в знайомих в цей сраний день (так, аби з кимсь, аби не самому) і влаштувати таке собі "паті-на-хаті" .....Та в нас були дещо інші міркування (хоча не стверджуватиму шо ми святоші, теж собі не без грішків за душею)), хотілось поєднати все з корисним - тож дременули ми в наші любі і завжди гостинні Бусовиська............о джінгил белс, джінгил белс! джінгил ол зе вей!!!!!! Файнющий настрій нас не покидав всі ці два дні, навіть моя понівечена руця не могла його деформувати в гірший стан, проте, признаюсь, чого-чого, але мороки, незручності вона таки завдала сірЬозної (довелось мене друзям нагодувати, одягти..та з усього найгіршим була саме неможливість фотографувати, довелось залучати есістентсів)), ......як немічне дітЬо, бля, жалюгідно-жахливий стан, нікому б не побажала.....Але менше з тим, не будем вдаватись до подробиць, правда ж?)
І так, повернемось до того шо реально приємно захопило, в пам"яті як клапті кадрів: засніжений Дністер,///// відблиски сонця на крижаній, але все ж не замерзлій воді,///// нічне катання на мішках із сіном (як казала Олько, тішучись:  "як справжні сільські діти!!".....хі-хі, діти, діти, конешно),//// зіпсуте радіо, /////відлік до дванадцятої, ////мандаринки,//// олів"є, - так все по-домашньому, із затишком........